Атестація робочих місць: як, коли та навіщо її поводити?

Що це за звір такий – атестація робочих місць з умов праці? Для кого, коли, як її проводити, та з якою метою?

Атестація робочих місць (АРМ) – це процес, який дозволяє визначити, в яких умовах працює та чи інша людина, та чи потрібні їй медогляди або пільги?

Законодавчою мовою, згідно Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці:

Атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров’я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

До «потенційних джерел шкідливих і небезпечних виробничих факторів» відносяться:

• Шкідливі фактори, наприклад, протяг, відсутність світла або взагалі вікон у приміщенні тощо.
• Ступінь складності виконуваної роботи, наприклад, важкі предмети, які доводиться носити протягом робочого дня, постійна робота у зігнутому положенні або «на ногах».
• Напруженість трудового процесу — це робота, яка вимагає великого емоціонального та (або) інтелектуального навантаження, монотонна, однотипна робота або режим, який не дозволяє нормально відпочити.

Атестація робочих місць дозволяє визначити, скільки та що з вищенаведеного впливає на людину в процесі роботи.

«Скільки та чого» – це і є умови праці, які діляться на класи в залежності від ступеню важкості.

Існує чотири класи умов праці:

• Оптимальні умови праці – коли все повністю в порядку;
• Допустимі умови праці – за великим рахунком все в порядку, в таких умовах можна працювати без шкоди для здоров’я;
• Шкідливі умови праці – це умови праці, коли поступово у процесі праці на здоров’я людини щось погано впливає, та в результаті вона може захворіти. У випадку шкідливих умов необхідно вжити заходи з керування шкідливими факторами;
• Небезпечні умови праці – в таких умовах працювати заборонено.

Ви можете не проводити атестацію (варіант 1), або провести її, якщо не хочете ризикувати (варіант 2). Обидва ці рішення мають бути оформлені, та вимагають певних кроків.

Варіант 1: Атестацію не проводимо.

Ви вважаєте, що у вас немає «потенційних джерел шкідливих і небезпечних виробничих факторів», всі робітники мають оптимальні умови праці, отже атестація не потрібна. Ризик такого рішення у тому, що якщо в когось з робітників виникне професійне захворювання (хвороба, пов’язана з роботою), це спричинить наслідки. Їх масштаб буде залежати від того, що саме сталося з робітником. Також вам потрібно бути готовими доводити вашу правоту під час перевірки Держпраці. І про всяк випадок звіртеся з переліком професій, робота на яких за замовченням пов’язана зі шкідливими умовами праці.

Як документально оформити рішення «Не проводити атестацію робочих місць»:

1. Створюємо комісію (розроблюємо наказ про створення комісії для проведення Атестації робочих місць з умов праці), в склад комісію включаємо: інженера з охорони праці, економіста, головного бухгалтера, керівника відділу, голову профспілкової організації або уповноваженого робочого колективу з питань охорони праці (завантажити шаблон наказу).
2. Проводимо засідання комісії. Складаємо перелік усіх професій та шляхом голосування вирішуємо, чи будемо проводити атестацію. Якщо ні, то знову голосуванням визначаємо, що потенційні джерела шкідливих та небезпечних виробничих факторів відсутні. За результатами засідання оформлюємо Протокол. Все. (завантажити шаблон протоколу).

Варіант 2: Проводимо АРМ.

Якщо ви маєте підозру, що на робочих місцях існують потенційні джерела шкідливих та небезпечних виробничих факторів, проводимо атестацію.

1. Складаємо таку саму комісію, що і в першому варіанті (розробляємо наказ про створення комісії для проведення Атестації робочих місць з умов праці). Склад комісії також повторюється: включаємо інженера з охорони праці, економіста, головного бухгалтера, керівника відділу, голову профспілкової організації або уповноваженого робочого колективу з питань охорони праці.
2. Складаємо перелік місць, на яких будемо проводити Атестацію.

   Усю решту дій можна делегувати організації, яка має право проводити заміри, що визначають умови праці. Вона повинна бути атестована Держпраці та МОЗ (так і треба питати). Вони нададуть всі необхідні матеріали по АРМ (фотографію робочого місця, Карту умов праці), вам залишиться тільки підписати їх та взяти в роботу.

   Або ж самостійно:

3. Проводимо хронометраж робочого часу (фотографія робочого місця): визначаємо, чим та скільки працівник займається на робочому місці.
4. Все одно укладаємо угоду з лабораторією, атестованою Держпраці та МОЗ.
5. Дочікуємося приїзду лабораторії, яка проведе заміри, та за результатами надасть «Протоколи лабораторних досліджень».
6. На підставі Протоколів заповнюємо «Мапи умов праці» за всіма робочими місцями, ось інструкція. «Мапа умов праці» – це підсумковий документ, в якому визначений клас умов праці та пільги з компенсаціями, що мають бути надані працівникам.
7. Проводимо засідання та протоколом фіксуємо усі встановлені пільги та компенсації.

Після проведення атестації:

• Ознайомлюємо з її результатами працівників під підпис;
• Матеріали з атестації зберігаємо 50 років;
• Через 5 років повторюємо цикл знову.

Також не забуваємо, що атестація створює передумови для проведення медичних оглядів.

Пам’ятаємо про них, та проводимо грамотно і своєчасно!