Дуже часто питання щодо визначення категорії працівників, яким повинна присвоюватися І група з електробезпеки, виникає під час перевірок суб’єктів господарювання контролюючими органами, зокрема інспекторами Держпраці.
Під час перевірок підприємств, які у своєму штаті мають тільки офісних працівників, інспектори Держпраці зобов’язують присвоювати І групу з електробезпеки усім працівникам (особливо тим, хто працює за комп’ютером), мотивуючи це тим, що під час роботи небезпека ураження електричним струмом може бути на будь-якому робочому місці.
Тому у цій статті ми проаналізуємо наявну нормативно-правову базу і спробуємо розібратися у питанні, кому ж таки слід присвоювати І групу з електробезпеки.
Вимога щодо присвоєння працівникам груп з електробезпеки визначена п. 2.1.3 НПАОП 40.1-1.21-98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів» (ПБЕЕС).
Відповідно до цього пункту ПБЕЕС:
«Працівники, що обслуговують електроустановки, зобов’язані знати ці Правила відповідно до займаної посади чи роботи, яку вони виконують, і мати відповідну групу з електробезпеки згідно з такими вимогами:
1) для одержання групи I, незалежно від посади і фаху, необхідно пройти інструктаж з електробезпеки під час роботи в даній електроустановці з оформленням в журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці.
Інструктаж з електробезпеки на І групу має провадити особа, відповідальна за електрогосподарство, або, за її письмовим розпорядженням, – особа зі складу електротехнічних працівників з групою ІІІ.
Мінімальний стаж роботи в електроустановках і видання посвідчень працівникам з групою I не вимагаються…»
По-перше, розглянемо безпосередньо сам НПАОП, а саме його кодування.
Відповідно до п. 5 НПАОП 0.00-4.03-04 «Положення про Державний реєстр нормативно-правових актів з питань охорони праці», кожен НПАОП повинен мати відповідне позначення (шифр).
Структура шифру містить літерні та цифрові елементи відповідно до наступної схеми (додаток 2 НПАОП 0.00-4.03-04):
Розглянемо кодування НПАОП 40.1-1.21-98:
- рік затвердження: 98. Тобто 1998 р. Тут зрозуміло (хоча відповідно до ст. 28 ЗУ «Про охорону праці» НПАОП повинні переглядатися не рідше ніж один раз на 10 років. Але Держпраці мабуть про це забули);
- вид нормативно-правового акта порядковий номер у межах даного виду: 1.21. Тобто 1 – правила, порядковий номер – 21. Теж зрозуміло.
- вид економічної діяльності: 40.1. Тут вже цікавіше. Згідно кодування видів економічної діяльності цей код відноситься до «Виробництва та розподілення електричної енергії».
Якщо нормативно-правовий акт поширюється на всі або декілька видів економічної діяльності, зазначається код 0.00.
Згідно коду 40.1 цей НПАОП є галузевим нормативно-правовим актом і поширюється на підприємства, які займаються виробництвом та розподілом електричної енергії.
Тому питання, чому цей нормативно-правовий акт згідно вимог інспекторів Держпраці розповсюджується на всі без виключення підприємства, не зрозуміле.
Йдемо далі. Як вже зазначалося вище, відповідно до п 2.1.3 ПБЕЕС:
«Працівники, що обслуговують електроустановки, зобов’язані … мати відповідну групу з електробезпеки…»
З цієї вимоги випливає два ключових моменти: необхідно розібратися що таке «Електроустановка» і що розуміється під її обслуговуванням.
Визначення терміну «Електроустановка» наведене як безпосередньо у ПБЕЕС, так і у інших нормативно-правових документах: Правила улаштування електроустановок (ПУЕ) у ред. 2014 р. та Правилах технічної експлуатації електроустановок споживачів (ПТЕЕС).
Розглянемо ці визначення:
Електроустановка – установка, в якій виробляється, перетворюється, передається, розподіляється, споживається електрична енергія (ПБЕЕС п.1.2).
Електроустановка – установка, в якій виробляється, перетворюється, передається, розподіляється, споживається електрична енергія. (ПТЕЕС, п.3.16).
Електроустановка – комплекс взаємопов’язаних машин, апаратів, ліній та допоміжного обладнання (разом із будівлями і приміщеннями, в яких їх установлено) призначених для виробництва, трансформації, передавання, розподілу електричної енергії і перетворення її в інший вид енергії (ПУЕ, п.1.1.3).
Як бачимо, визначення «Електроустановка» у ПБЕЕС та ПТЕЕС є тотожними. Але з цих визначень залишається незрозумілим, що слід вважати установкою? Що це таке взагалі?
І тільки ПУЕ дає зрозуміле визначення поняття «електроустановка» з якого можна зрозуміти, що під установками слід розуміти «комплекс взаємопов’язаних машин, апаратів, ліній та допоміжного обладнання разом із будівлями і приміщеннями, в яких їх установлено».
Крім того, ПУЕ визначає вимоги до будови та принципів улаштування електроустановок, тоді як ПБЕЕС та ПТЕЕС – вимоги до безпечної та технічної експлуатації електроустановок (які вже повинні бути улаштовані відповідно до вимог ПУЕ).
Таким чином під електроустановкою слід розуміти сукупність електрообладнання, яке розташовується у певному просторі, наприклад, у будівлі чи приміщенні. До таких будівель та приміщень можна віднести електрощитові, машинні зали, електричні підстанції тощо.
Наступним розглянемо визначення поняття «обслуговування».
У п. 1.2 ПБЕЕС (Скорочення, терміни, визначення) можна знайти два визначення, де зустрічається слово «обслуговування»:
Оперативне обслуговування електроустановок – комплекс робіт з:
- ведення необхідного режиму роботи електроустановок;
- проведення перемикань, оглядів обладнання;
- підготовки до проведення ремонту (підготовки робочого місця, допуску);
- технічного обслуговування обладнання, що передбачене виробничими інструкціями працівників.
Технічне обслуговування – комплекс робіт з підтримки працездатності обладнання в період його використання. До технічного обслуговування електрообладнання належать: випробування обладнання і пристроїв, підтяжка контактних з’єднань, доливання ізоляційного мастила, випробування і вимірювання ізоляційних характеристик тощо.
Причому термін «технічне обслуговування», як бачимо, відноситься до обладнання. А ПБЕСС зазначає, що «електроустановка» та «електрообладнання» це різні поняття (і наводить їх визначення у п.1.2).
Таким чином, під обслуговуванням електроустановок, згідно ПБЕЕС, слід розуміти оперативне обслуговування.
Отже, проаналізувавши визначення «Електроустановка» та «Обслуговування» можна зробити наступне тлумачення вимоги п. 2.1.3 ПБЕЕС:
Працівники, що обслуговують (тобто здійснюють оперативне обслуговування) електроустановки (тобто комплексу взаємопов’язаних машин, апаратів, ліній та допоміжного обладнання, разом із будівлями і приміщеннями, в яких їх установлено, призначених для виробництва, трансформації, передавання, розподілу електричної енергії і перетворення її в інший вид енергії), зобов’язані … мати відповідну групу з електробезпеки…
А відповідно до п. 2.2. ПБЕЕС «Оперативне обслуговування електроустановок може здійснюватися як місцевими оперативними чи оперативно-ремонтними працівниками, за якими закріплена ця електроустановка, так і виїзними, за якими закріплена група електроустановок».
Таким чином експлуатація електричних приладів працівниками не відноситься до оперативного (та, навіть, технічного) обслуговування.
Отже, зважаючи на вищенаведене, експлуатація обладнання, що живиться від електричної мережі (зокрема комп’ютерної та офісної техніки) не відноситься до робіт в електроустановках і присвоєння таким працівникам групи з електробезпеки не вимагається діючим законодавством (зокрема – ПБЕЕС).
І наостаннє розглянемо питання, яким категоріям працівників дійсно необхідно присвоєння І групи з електробезпеки.
Необхідність присвоєння І групи з електробезпеки конкретним категоріям працівників визначається як у ПБЕЕС, так і у деяких інших НПАОП:
- працівникам, які залучаються до проведення робіт у складі бригади за нарядом-допуском із розрахунку на кожного члена бригади з групою ІІІ допускається включати одного працівника з групою І але загальна кількість членів бригади з групою І має бути не більше ніж дві особи (п.3.4.2 ПБЕЕС);
- членам бригади у разі необхідності підіймання на опору повітряної лінії електропередачі. Працівник, який має І групу з електробезпеки може підійматися на опору не вище 3 м від землі (до ніг працівника) під час виконання всіх видів робіт (п. 6.1.3 ПБЕЕС);
- працівники, які допускаються до роботи з електроінструментом ІІ і ІІІ класу (п. 6.7.6 ПБЕЕС);
- стропальники під час роботи у ВРУ і під ПЛ (п. 6.9.8 ПБЕЕС);
- контролер атракціонів (п. 10.4.10 НПАОП 92.7-1.01-06 «Правила будови і безпечної експлуатації атракціонної техніки»).
Розглянемо порядок присвоєння І групи:
«для одержання групи І, незалежно від посади і фаху, необхідно пройти інструктаж з електробезпеки під час роботи в даній електроустановці з оформленням в журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці»
Але і тут виникають певні питання:
- журнал для реєстрації інструктажу з електробезпеки має бути окремим, чи допускається використовувати Журнал реєстрації інструктажів з охорони праці на робочому місці?
- який вид інструктажу слід зазначати при присвоєнні І групи з електробезпеки?
- І група з електробезпеки присвоюється одноразово чи періодично підтверджується?
- якщо періодично підтверджується, то яка періодичність такого інструктажу: один раз на 3 місяці (як для робіт підвищеної небезпеки), один раз на 6 місяців (як для робіт без підвищеної небезпеки), чи щороку (як навчання та перевірка знань у інших груп з електробезпеки)?
Нажаль ПБЕЕС не дає конкретних відповідей на ці запитання, що дає змогу інспекторам Держпраці під час перевірок трактувати вимоги ПБЕЕС як їм заманеться (чи залежно від компетенції інспектора).
У такому разі на наш захист стає пункт 7 статті 4 ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»:
«У разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов’язків суб’єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб’єкта господарювання».
Пам’ятайте, що кожен має право на здорові та безпечні умови праці.
Бережіть себе!
Дякую за увагу.
